Історія

НАРОДЖЕННЯ ДИТЯЧОГО САДУ
«ЛОПУШКА»

У 2001 році дитячий садок отримав «нове дихання» і перетворення.
Тепер він став носити ім'я «Лапушка», яке і збереглося до теперішнього моменту. Очолила його Лариса Русланівна Горбатюк, яка виявилася не лише обдарованим вихователем дитячого садка, а й чудовим організатором. Вона зуміла підібрати та підготувати таких вихователів, або, як заведено говорити у вальдорфських дитячих садках, садівниць, до яких стояла черга із сімей Одеси.

mg src="/images/history/34.jpg" class="uk-align-left@m uk-margin-remove-adjacent" style="height: 300px;" alt="" />

До 2005 року в дитячому садку «Лапка (підструктура НВК &"Вільної школи «АСТР») налічувалося понад 70 осіб.
Дитячий садок займав два котеджі колишнього санаторію, які упорядковувалися з не реальною швидкістю, завдяки загальним зусиллям всього педагогічного колективу комплексу і, звичайно, батьків.

На даний момент Дитячий садок «Лапушка» (підструктура НВК «Вільна школа «АСТР») відрізняється від усіх інших дошкільних закладів тим, що кожен момент, кожен штрих роботи з дітьми підпорядковані віковим особливостям дітей! Модний ранній інтелектуальний розвиток дітей дошкільного віку замінено на гармонійно-творчий та художньо-рольовий!

2003 знаменитий тим, що в школі «АСТР» пройшов Випускний вечір 2002-2003 року дітей, які пройшли весь шлях навчання, піднялися першими з першого до 11 класу. (основний вчитель -Олександр Черніс; куратор 9-11 класу - Ганна Федіна, вчитель біології).
Зі школи «АСТР» йшло 26 учнів – молодих та красивих. Вперше виникло «Вільне братство «АСТР» зі своєю клятвою, гербом та перстнями.
Радою піклувальників Благодійного фонду «Вільна школа «АСТР» був затверджений Орден «Надії та віри», який вручався найкращим випускник школи.

Непомітно пролетів час. Крила розкрилися і школа «АСТР» окрилено крокує в майбутнє!
У 2016 році навчально-виховному комплексу «ВІЛЬНА ШКОЛА «АСТР» виповнилося 25 років.

«Ми змінилися! Ми стали зовсім іншими! Ми стали самодостатніми та відкритими! Ми – особливі і, напевно, єдині в Одесі, які не змінюють своїх принципів у вихованні дітей та форми свого існування, ні за яких реформ. Нам пропонували бути державною школою, але ми відмовилися, тому що хочемо бути «ВІЛЬНИМИ».
Нам пропонували закрити школу, бо заради 100 дітей не має сенсу утримувати такий штат вчителів, стільки вкладати сил у їх освіту, та ще й мати таку безцінну, зелену території в центрі Одеси, але ні в кого, хто пройшов цей нелегкий шлях від перших років створення школи, до її 25-річчя, не виникла думка про закриття «Вільної школи «АСТР», тому що кожна дитина, що прийшла в цю школу безцінна, кожна мить, прожита поряд з тими, хто приходить до нам – це чистий ковток повітря! Так, нас мало, але з кожним роком дедалі більше в Одесі з'являються людей, які з гордістю кажуть: « Я –ndash; «астровець! А ви знаєте, що це означає?
(Запис із виступу Ольги Русланівни Боделан
перед співробітниками школи, 2016 рік.)

2016 – 2018 року стали для всіх учнів, батьків та вчителів «Вільної школи «АСТР» «ВІКОМ ЗМІН»!

З'явився проект нової школи, про яку мріяли всі!
Але для того, щоб побудувати нову школу потрібен час, потрібні гроші і, звичайно, необхідно було тимчасово кудись з'їхати!
Але куди?
До цього два роки шукали приміщення містом, куди могла б переїхати все: і школа, в якій понад 100 осіб, і дитячий садок із 40 вихованцями.
Дуже важливим було й прихильність!
Спільними зусиллями таке місце було знайдено, поряд з 7 станцією Великого Фонтану , за адресою Юхима Геллера, 23.
Далеко від галасливих, великих проспектів, серед приватних будинків, за високим парканом, стояла доглянута будівля на три поверхи. . У будівлі могли поміститися і школа, і дитячий садок. Але найбільше потішило директора школи територія навколо будівлі, з величезними блакитними ялинками та чудовими трояндами. Адже для школи найголовніше, на переконання Ольги Руслановни, це природа, що оточує школу. Навіть найкраща і сучасна будівля не замінить дітям шкільний двір, де вони повинні бігати, стрибати, грати та дихати свіжим повітрям.
Наприкінці вересня Ольга Русланівна проводить батьківські збори, на яких оголошує

батькам учнів про переїзд. І відбувається ще одне диво: за два тижні, під час осінніх канікул, вчителі спільно з батьками наводять приміщення майбутньої школи на вул. Геллера в порядок (фарбують та розмальовують стіни, змінюють килимові покриття, вішають шкільні дошки, встановлюють кухонну техніку, змінюють санвузли тощо), та перевозять усе шкільне обладнання.
Всім було боляче залишати улюблене «Дитяче село» на 5 станції Великого Фонтану, де вранці дітей зустрічали крихітні білочки та їжаки, кролики та кози, вирощені Олександром Семеновичем; прощатися з величезними соснами, блакитними ялинками, величними дубами! Нелегко було залишати старі корпуси колишнього дитячого містечка ім. Комінтерну, в які була вкладена душа вчителів і де виросло стільки щасливих дітей! Нелегко! Але рішення було ухвалено! Потрібно було рухатися вперед! Настав час, коли школа «АСТР» мала заново народитися! І ми це зробили!

Сьогодні, коли вчителі школи, згадуючи події минулого року, з гордістю діляться своїми враженнями щодо переїзду всієї школи на нове місце. Адже за цей короткий період усі стали єдиним цілим, однією великою родиною! Один тато двох дітей, які відвідують школу «АСТР», сказав: «Було важко! Але жахливо не було! Куди вчителі – туди ми! Хоч на край світу!» У результаті ніхто з батьків не відвернувся і не шукав для своєї дитини іншу школу!
Поступово всі почали звикати до нової будівлі та знаходити в ній плюси.
Але іноді до Ольги Русланівни підбігають учні і, між іншим, запитують тихенько: «Ольга Русланівна, а коли ми повернемося до нашої школи?»
На це питання директор школи завжди відповідає спокійно та впевнено, що настане день, і на 5 станції Великого Фонтану, в Одесі, виростить найкрасивіша та найсучасніша школа, де буде чути щасливий сміх дітей та мелодійний звук флейт. Звичайно, неможливо повернути все, що було, але. Є мрія, і вона чудова! Потрібно вірити та чекати!